Коли Бог грає у Хоттабича

Деякі люди думають, що Бог не тільки створив людину, але і повинен повністю забезпечувати її потреби.
Деякі йдуть далі, і кажуть про те, що Бог повинен їм дати все, що їм заманеться, аби тільки їх віра була сильна.
Про віру і бажання - це окрема дуже велика бесіда, але іноді Бог приймає цей виклик і починає грати у Хоттабича.
Пропоную на одну з таких історій подивитись.

2 Цар 20:
1Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не видужаєш.
2 А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи:
3 О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх. І заплакав Єзекія ревним плачем...

Ісая, пророк, дуже чітко передав царю слова Бога.
Але цар використав сміливий хід - "ревний плач"...
(Вибачте за мій сарказм для тих, хто хоче мавпувати все, що вже колись відбувалося в Біблії)
Але Бог послухав Єзекію:

2Цар 20:
4 І сталося, Ісая не вийшов ще з середини міста, а до нього було Господнє слово, говорячи:
5 Вернися, і скажеш до Єзекії, володаря Мого народу: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я вилікую тебе, третього дня зійдеш ти до Господнього дому!
6 І до днів твоїх Я додам п'ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто ради Себе та ради раба Свого Давида.

Ого, сильно як!
Але Хоттабічність Бога ще повністю не розкрита...
Продовжуємо вдивлятися у Святе письмо:

2Цар 20:
7 А Ісая сказав: Візьміть грудку фіґ. І взяли й поклали на того гнояка, і він видужав...
8 І сказав Єзекія до Ісаї: Який знак, що Господь мене вилікує, і що я третього дня зійду до Господнього дому?

О...
Цар видужав, але чогось тепер йому цього замало.
Потрібні дива вселенського масштабу.

2Цар 20:
9 І сказав Ісая: Ось тобі знак той від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Чого хочеш, щоб пішла тінь уперед на десять ступенів, чи щоб вернулася на десять ступенів?
10 І сказав Єзекія: Легко тіні похилитися вперед на десять ступенів; ні, а нехай тінь вернеться назад на десять ступенів!
11 І кликнув пророк Ісая до Господа, і Він завернув тінь на ступенях, де вона спускалася на ступені Ахазові, на десять ступенів...

Після цього Єзекія відчув, що він як у Бога запазухой.
Став безтурботним. Прийняв послів з іншого царства, і ось до чого це призвело:

2Цар 20:
14 І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія сказав: Вони прийшли з далекого краю, з Вавилону.
15 І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм? І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх.
16 І сказав Ісая до Єзекії: Послухай Господнього слова:
17 Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене до Вавилону. Нічого не позостанеться, говорить Господь!
18 А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, декого заберуть, і вони будуть євнухами в палатах вавилонського царя!

Щось ця гра у Хоттабича має якісь не дуже затишні наслідки...

Але читачам ця історія може здатися нудною...
Не вистачає чогось масштабнішого і повчального...
Але і такі, більш дивовижні і динамічніші, історії є у Біблії...
Може тому, що люди весь час дивляться на Бога як на Хоттабича.

Ось історія наступного Трах-тібі-доха...

Ізраїль. Пустеля. Ківрот-Гаттаава.

Бог вивів свій народ з Єгипту...

Чис 11:
4 А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

На той час люди забули навіщо Бог їх вивів з Єгипту.
Вони не звертали уваги, як вони йшли по пустелі.
Вони не думали про те, що Бог піклується про них, годує їх кожного дня.

І тут вже Моїсей прибігає до своєї молитви Богові:

Чис 11:
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти!
14 Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!
15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

І знову вони плачуть. А те, що робить Моїсей, теж можна кваліфікувати як плач. Чому? Тому що це працює, і Бог...
І Бог включає режим Хоттабича: "Потрібно вам м'яса? Буде вам м'ясо"...

Чис 11:
18 А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.
19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,
20 але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

Чи такого хотіли люди?
...аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду...

І ось на що Бог звертає увагу:
бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

Тобто цей плач, який начебто спрацював, негативно був сприйнятий Богом.

Чис 11:
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.

Дуже складно уявити масштаби цієї події...
Навкруги табору були накидані перепели на відстані денної дороги. Глибина цього шару перепелів була 2 лікті.

Чис 11:
32 І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.

• Народ збирав це дві доби!
• Вони, схоже на те, навіть не спали!
• Хто лінувався, назбирав 10 хомерів - 10 куп.
• Весь цей час вони нікуди не йшли.
  І судячи з того, що вони:
  порозкладали їх собі скрізь навколо табору,
  то нікуди вже і не збиралися йти...

Чим закінчилася ця примха людей, і те, що Бог пішов їм на зустріч?

Чис 11:
33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ...
34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.

Велика кількість м'яса, денна спека і антисанітарія...
Це не потрібно було збирати.
Від цього потрібно було втікати...
Але пожадливість людська зробила своє діло.

Тому не завжди для людини добре, коли Бог починає грати у Хоттабича.
І шукати потрібно не свого, а Божого...
"Та, Проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!..."
--